Напередодні 28 річниці з дня створення Служби зайнятості спілкуємось із людьми, які віддали улюбленій роботі не один десяток років. Така вірність професії викликає повагу і захоплення, бажання повчитися у ветеранів служби.
Тож запрошуємо до розмови наших старожилів.
Любов Володимирівна ПЕЛІШЕНКО, провідний документознавець відділу організаційно-інформаційної діяльності та архівної справи обласного центру зайнятості.
- Що для Вас означає служба зайнятості?
- Служба зайнятості - це справжня рука допомоги для людей, які опинилися у скрутному становищі без роботи та матеріальної підтримки.
- Скільки років уже працюєте в системі зайнятості, де навчалися?
- З 1 лютого 1984 року – 34 роки 10 місяців. Закінчувала Полтавський аграрний технікум та Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України у Києві.
- Хто був вашим наставником?
- За період роботи у службі зайнятості я працювала у відділах бухгалтерського обліку, господарському відділі (завскладом і завгоспом) та у відділі організаційно-інформаційної роботи і архівної справи. Першим наставником у відділі бухобліку на початку моєї трудової діяльності була Дубченко Льоля Іванівна, якої, на жаль, вже немає в живих. Цій людині я вдячна за те, що навчила бути старанною і витривалою в будь-яких ситуаціях.
- Що у вашій роботі є для вас найцікавішим і найскладнішим?
- Мені завжди ставала цікавою всяка робота, за яку доводилось братися. Найскладніше – це перехід на нові програми на стадії їх впровадження.
- Що б хотіли побажати собі і колегам у переддень річниці створення Служби зайнятості?
- Хочу побажати здоров’я, творчої наснаги. І бути гордими від того, що ми всі робимо добру благородну справу для людей, які потребують допомоги нашої служби.