Напередодні 28 річниці з дня створення Служби зайнятості спілкуємось із людьми, які віддали улюбленій роботі не один десяток років. Така вірність професії викликає повагу і захоплення, бажання повчитися у ветеранів служби.
Тож запрошуємо до розмови наших старожилів.
Марія Якубівна ПШИЧЕНКО, директор Пирятинської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості.
- Що для Вас означає служба зайнятості?
- Я б сказала, що це – все моє життя.
- Скільки років уже працюєте в системі зайнятості, де навчалися?
- У нашій сфері я працюю з 10 травня 1988 року, починала ще з Пирятинського бюро по працевлаштуванню населення. Бюро займалося переселенням сімей у місцевості, де відчувався дефіцит трудових ресурсів, працевлаштуванням людей по району, укладанням договорів із підприємствами тощо. Якщо на заводі працювало, приміром 800 людей, 800 рублів воно щомісяця перераховувало на бюро.
Вчилася я у Харківському сільськогосподарському інституті імені Докучаєва, Московському фінансово-економічному інституті.
- Хто був Вашим наставником?
- Приймали мене на роботу Олексій Антонович Кушніренко та, на жаль, нині покійний Іван Євдокимович Спиця. Я була одна на район, опановувала роботу сама.
- Що у роботі є для Вас найцікавішим і найскладнішим?
- Найскладніший період, коли закривалися підприємства, люди залишалися без роботи, без копійки. А в усіх сім’ї. Люди були шоковані, зневірені, траплялися і сльози, і розпач. Була нерозбериха з продажем підприємств, з акціями. То в нашій роботі треба бути трохи психологом, заспокоїти, вселити надію. Працювати нелегко, але завжди цікаво. А зараз людям є де заробити. Йдуть туди, де вищі зарплати. Я люблю допомагати, спілкуватися з людьми. Як працевлаштуємо людину, дивишся в її очі, як вона радіє, то радіємо й ми разом із нею, і це результат нашої роботи.
- Що б хотіли побажати собі і колегам у передддень річниці створення Служби зайнятості?
- Міцного здоров’я, стабільності, впевненості у завтрашньому дні, злагоди в родинах. Бажаю, щоб в усіх людей була робота, яка надихає і окрилює.