оп
11.07.2019 | 16:07

Щодо припинення трудового договору із сезонним працівником надає роз’яснення головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Полтавській області Наталія Гуска. 

Згідно ст. 7 КЗпП України особливості регулювання праці сезонних працівників установлюються законодавством.

До сезонних робіт слід відносити роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а впродовж певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

На працівників, з якими укладено трудові договори про сезонну роботу, поширюються правила, передбачені Указом Президії Верховної Ради  СРСР від 24.09.1974р. № 310 «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах».

Припинення трудового договору відбувається після закінчення строку трудового договору, в разі його дострокового розірвання на вимогу однієї зі сторін та в інших випадках, передбачених законодавством.

Розірвання трудового договору з робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, з їхньої ініціативи можливе за умови попередження про це адміністрації письмово за три дні (ст. 6  .

Крім того, розірвання сезонного трудового договору з ініціативи працівника передбачено ст. 39 КЗпП України.

Так, строковий трудовий договір (п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП України) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Якщо трудовий договір припиняється з ініціативи працівника за наявності певних поважних причин, то така причина має зазначатися в наказі (розпорядженні) про звільнення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України трудовий договір може бути припинений у разі закінчення строку.

Після закінчення терміну трудового договору працівник може бути звільнений власником або уповноваженим ним органом автоматично, без будь-якого попередження. Заява від працівника в такому разі не потрібна. Підписуючи строковий трудовий договір, працівник фактично погоджується з його припиненням після закінчення строку, на який укладено трудовий договір.

Отже, наявності лише факту закінчення строку договору недостатньо для його припинення.

Попереджати працівника про звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору власник або уповноважений ним орган не зобов’язаний, але на нього покладається обов’язок щодо видання відповідного наказу (розпорядження) про звільнення працівника із відповідним формулюванням про закінчення терміну трудового договору.

Сезонний трудовий договір може бути припинений з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Так, трудовий договір до закінчення його строку може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом тільки у певних випадках, передбачених законодавством.

Крім того, якщо між власником або уповноваженим ним органом і працівником досягнуто згоди про припинення трудового договору, то він може бути припинений у будь-який час. У такому разі працівник підлягає звільненню з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Під час звільнення працівника власник або уповноважений ним орган видає відповідний наказ (розпорядження).

Наказ (розпорядження) про звільнення в разі закінчення терміну трудового договору власник або уповноважений ним орган може видати в останній день трудового договору або напередодні, із зазначенням  дати звільнення, визначеної договором.

Якщо в останній день роботи працівник відсутній, то все одно видається наказ (розпорядження) про звільнення.

Власник або уповноважений ним орган повинен ознайомити працівника із наказом (розпорядженням) під підпис.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу власник зобов’язаний також у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу (розпорядження) видається на вимогу працівника.

На працівників, з якими укладено сезонні трудові договори, поширюється законодавство щодо ведення трудової книжки.

П. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993р. № 58, зареєстрованим у Мін’юсті України 17.08.1993р. за № 110 (далі – Інструкція), передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників.

П. 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення  вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.26 Інструкції).

Згідно вимог п. 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Також власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок.