Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь- якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки необов’язково повинна бути першою її частиною.
Враховуючи, що щорічна відпустка може складатися зі щорічної основної та додаткової відпустки, кожна її складова (зокрема, й додаткова відпустка) може бути поділена на частини, а також включатися до складу основної безперервної частини щорічної відпустки.
Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ч.2 ст. 12 Закону України «Про відпустки»).
Нормою статті 12 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.
Роботодавець має право погодитися з таким поділом або запропонувати свої умови і навіть відмовити в поділі відпустки, беручи до уваги виробничі обставини, недопущення втрати робочого часу.
Умова про поділ щорічної відпустки на частини відноситься тільки до виду щорічних відпусток.
Соціальна відпустка на дітей віднесена до виду соціальних відпусток (п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про відпустки»), то вона не підлягає поділу на частини. Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку на дітей за однією підставою, має відразу скористатися належними 10 календарними днями цієї відпустки. Можливість використання соціальної відпустки на дітей частинами лише в тому випадку, коли працівник має право на цю відпустку за двома або більше підставами. У цьому разі її тривалість становить 17 календарних днів, і працівник може скористатися спочатку 10 календарними днями цієї відпустки, а потім- 7 календарними днями.