Відповідно до ст. 162 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Таку відпустку роботодавці надають понад щорічні працівникам із зазначеним статусом.
Незважаючи на те, що вище зазначена додаткова відпустка надається кожного календарного року (незалежно від відпрацьованому в цьому році часу), до щорічних така відпустка не належить і тому не може бути перенесена або продовжена з підстав, визначених у ст. 11 Закону України «Про відпустки» для щорічних відпусток. Тому, якщо з якихось причин працівник не використав свого права на таку відпустку в календарному році, за який вона надається, то право на неї втрачається і компенсація під час звільнення не виплачується. Оскільки зазначену додаткову відпустку не віднесено до щорічних, вона не може бути поділена на частини, так як це дозволяється ст. 12 Закону України «Про відпустки» для щорічних відпусток.
Святкові та не робочі дні, що припадають на період такої відпустки, оплачуються за таким самим порядком, як і інші дні, тобто на святкові та не робочі дні відпустка не продовжується.
Тривалість додаткової відпустки окремим категоріям ветеранів війни не враховується для порівняння тривалості відпустки із граничним розміром (59 к.д.), знову ж таки, зважаючи на те, що вона не віднесена до щорічних.