Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999р. № 1105 (далі – Закон № 1105) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом
Статтями 22 та 25 Закону № 1105 визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Так, абзацом другим частини першої статті 30 Закону № 1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також частиною першою статті 31 Закону № 1105 передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров’я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з Фондом.
Враховуючи вищевикладене, застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та одночасно виконують роботи, надають послуги на умовах договору цивільно-правового характеру, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, за рахунок коштів Фонду, по місцю знаходження замовника робіт, послуг на умовах договору цивільно-правового характеру, і для реалізації цього права підрядник надає копії листка непрацездатності замовнику для подальшого призначення та надання зазначеної допомоги
Додатково повідомляємо, що вищезазначені норми Закону № 1105 в частині визначення та реалізації права осіб, які виконують роботи, надають послуги на умовах договору цивільно-правового характеру, на матеріальне забезпечення застосовуються до страхових випадків, які настали з 11.10.2017р.