За пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов’язані з’ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулює вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці й того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджував ся він за два місяці про наступне вивільнення .
Тобто в разі звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України має бути дотримано певного порядку вивільнення та враховано переважне право на залишення на роботі, порядок якого передбачено ст. 42КЗпП, а саме: за рівних умови продуктивності праці і кваліфікації переважне право на залишення на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації.
Звільнення з таких підстав допускається також, якщо неможливо перевести працівника(за його згоди)на іншу роботу (ч.2 ст.40КЗпП).
Тобто одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу (всі вакантні посади, що є в штатному розписі, на обіймання яких може претендувати такий працівник) на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Однак згідно з ч. 1 ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, організацією, допускається тільки за згоди працівника.
У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю або в разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України