04.05.2018 | 14:24

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України «Про відпустки» окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11 97 р. №1290 (додаток 2) у редакції постанови від 13.05.2003р. №679 (із змінами)(далі Список).

Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування Списку, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.98р. №16, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.01.98 р. за №57/2497 (із змінами) (далі Порядок), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються лише ті дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером  праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Отже, фактична тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці залежить від кількості фактично відпрацьованих днів, у які працівник був зайнятий в умовах, передбачених Списком, не менш як половину встановленої тривалості робочого дня.

Згідно статті 10 Закону України «Про відпустки», право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого часу.

Щодо щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, таке право працівник має лише в перший рік роботи на підприємстві. У другий і наступні роки роботи щорічні відпустки можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року, однак тривалість такої відпустки має бути розрахована залежно від часу зайнятості працівника в умовах, передбачених Списком , пропорційно до фактично відпрацьованого часу.

Якщо в перший рік роботи працівника йому надано таку відпустку повної тривалості, під час її розрахунку за другий рік має бути зроблено перерахунок залежно від фактично відпрацьованих працівником днів, з урахуванням кількості днів відпустки, отриманої авансом.

Таким чином, оскільки щорічна додаткова відпустка надається як компенсація саме за роботу з особливим характером праці, вона надається за фактично відпрацьований у цих умовах час, а не авансом.

Облік часу, відпрацьованого в таких умовах провадиться власником або уповноваженим ним органом (п.5 Порядку).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці чи з особливим характером праці.