Пандемія коронавірусу зробила “дистанційку” дуже поширеною формою роботи.
Карантин стимулював закріплення специфіки такої форми організації праці у Кодексі законів про працю України (КЗпП). Нові положення дозволили зберегти робочі місця тисячам людей, які могли виробляти продукцію або виконувати свої трудові функції із використанням інформаційно-комунікаційних технологій вдома. Суттєві зміни було внесено після ухвалення закону від 04.02.2021 № 1213-IX. Як зазначено у ч. 1 ст. 60-2 КЗпП, дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, у будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Державний центр зайнятості нагадує про ключові особливості дистанційної роботи, щоб її виконання супроводжувалось дотриманням прав працівників.
Особливості укладення трудового договору про дистанційну роботу
При укладенні трудового договору про дистанційну роботу власник або уповноважений ним орган повинен ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, а також надати працівникові рекомендації щодо роботи з обладнанням та засобами, які власник або уповноважений ним орган надає працівнику для виконання певного обсягу робіт. Ознайомлення може відбуватися у формі дистанційного інструктажу або шляхом проведення навчання безпечним методам роботи на конкретному технічному засобі. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися додаткові умови щодо безпеки праці. Письмова форма є обов'язковою при укладенні трудового договору про дистанційну роботу (пункт 6-1 частини 1 статті 24 КЗпП). На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. При цьому існує типова форма трудового договору про дистанційну роботу, затверджена наказом Мінкономіки.
За певних умов дистанційна робота може виконуватися без укладення письмового трудового договору. На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 КЗпП не застосовуються (ч. 11 ст. 60-2 КЗпП).
За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Відповідні умови можуть бути погоджені в трудовому договорі про дистанційну роботу (ч. 6 ст. 60-2 КЗпП).
Специфіка регулювання робочого часу і часу відпочинку при виконанні дистанційної роботи
Працюючи дистанційно, фахівець розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу (ч. 5 ст. 60-2 КЗпП). Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу (ч. 9 ст. 60-2 КЗпП).
Детальнше тут: Юрлікнеп: 5 аспектів регулювання дистанційної роботи | Державний центр зайнятості (dcz.gov.ua)