Право на працю визнається міжнародними угодами як одне із базових соціально-економічних прав людини. Європейська соціальна хартія визначає, що держава зобов’язується визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов’язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості, а також ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає.
Для найманого працівника працювати неофіційно – без оформлення належним чином своїх трудових відносин з роботодавцем, а свій заробіток отримувати «в конверті» - ризикована ситуація, адже в разі не оформлення відносин з наймачем він є незахищеним законом.
Працевлаштований працівник має право на усі гарантії, які передбачені Кодексом законів про працю України. Погоджуючись працювати неоформленими, працівники до кінця не усвідомлюють, що вони залишаються соціально незахищеними.
Неоформлені працівники втрачають право на соціальне страхування, оскільки з їхньої зарплати не сплачуються страхові внески. У випадку хвороби такі працівники втрачають право на отримання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Також слід зазначити, що неоформленим працівникам робота не зараховується в стаж для отримання пенсії, вони позбавляються права на пільгову пенсію.
Неоформлені працівники втрачають право на щорічну оплачувану відпустку та додаткову відпустку для працівників зі шкідливими та небезпечними умовами праці.
Окрім цього, роботодавець може у будь-який момент безпідставно звільнити працівника або не розрахуватися з ним. Більше того, у випадку травмування або смерті працівника, потерпілий, чи його сім’я, залишаються наодинці із усіма проблемами. Тобто, відповідно до чинного законодавства, вони не мають права на виплати з фонду соціального страхування, а також на решту соціальних гарантій, які пов’язані з отриманням травми на виробництві.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору.
У відповідності до вимог ст. 24 трудовий договiр укладається, як правило, в письмовiй формi. Додержання письмової форми укладання трудового договору є обов'язковим:
1) при органiзованому наборi працiвникiв;
2) при укладеннi трудового договору про роботу в районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладеннi контракту;
4) у випадках, коли працiвник наполягає на укладеннi трудового договору у письмовiй формi;
5) при укладеннi трудового договору з неповнолiтнiм);
6) при укладеннi трудового договору з фiзичною особою;
7) в iнших випадках, передбачених законодавством України.
При укладеннi трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або iнший документ, що посвiдчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освiту (спецiальнiсть, квалiфiкацiю), про стан здоров'я та iншi документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працiвника на роботу.
Трудовий договiр вважається укладеним i тодi, коли наказ чи розпорядження не були виданi, але працiвника фактично було допущено до роботи.
Особi, запрошенiй на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї за погодженням мiж керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй, не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
Для належного укладення трудового договору, потенційний працівник повинен звернутися до роботодавця з пропозицією або письмовою заявою про укладення трудового договору. При цьому роботодавець розглядає заяву та приймає рішення. Згодом, якщо роботодавець вирішив взяти його на роботу, то видає наказ або розпорядження про зарахування працівника на роботу та повідомляє органи ДФС про прийняття на роботу.
До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Необхідно також зазначити, що згідно з вимог ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Інколи роботодавці пропонують «стажування», щоб оцінити здібності та навички працівника, після чого ними вирішуватиметься питання про оформлення трудових відносин.
Стажування працівників на підприємстві, в установі, організації без оформлення трудових відносин є порушенням законодавства, чинне законодавство не містить поняття «стажування» при працевлаштуванні роботодавцем працівника.