Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Додаток 2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (зі змінами)(далі - Список).
За розділом XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога»
цього Списку, визначається право на відпустку за особливий характер праці працівників закладів, установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти.
Конкретна тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст.8 ЗУ «Про відпустки»).
Згідно з Порядком застосування названого Списку, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.98р. №16, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.01.98 р. за №57/2497 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для такої категорії працівників.
Тобто фактична тривалість такої відпустки залежить від кількості фактично відпрацьованих працівником днів, у які він був зайнятий в умовах, передбачених Списком, не менш як половину тривалості робочого дня.
Статтею 9 Закону України «Про відпустки» зазначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховується:
час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху , професії або посади;
час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими і за особливий характер праці;
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу , на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і має право на оплачувану щорічну відпустку, в тому числі щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
Під час встановлення права сумісників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці слід ураховувати вимоги статті 9 Закону та Порядку застосування названого Списку.
Ураховуючи, що структура робочого часу медичних працівників, як правило, включає, крім основної діяльності (час прямого контакту з хворими), допоміжну діяльність (передача зміни, робота з медичною документацією, підготовка до маніпуляції, процедури, переходи до хворого тощо), а також потрібний приватний час - працівники, які працюють за сумісництвом на 0,5 ставки (кожен день), об’єктивно не можуть бути зайняті на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для такої категорії працівників.
Облік часу, відпрацьованого в таких умовах, проводиться власником або уповноваженим органом (п.5 Порядку).
Остаточне рішення щодо надання щорічної додаткової відпустки медичним працівникам у кожному конкретному випадку ухвалює керівник закладу з урахуванням названих вимог.