Питання надання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість регулюється ст. 7 Закону України «Про відпустки».
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам , зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України .
Список виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (Додаток 1, Додаток 2), затверджено постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами) (далі Список).
Відповідно до розділу XII «Харчова промисловість» підрозділу «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво макаронних виробів» названого Списку (Додаток 1) правом на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 4 клендарних днів користуються робітники за професією «Тістороб, бісквітник» (поз.264).
Тобто, якщо назва професії і відповідно характер виконуваних робіт відповідає зазначеним у Списку, робітники мають право на щорічну додаткову відпустку за умови проведення атестації робочих місць.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442(із змінами згідно з Постановою КМ №741 від 05.10.2016), та Методичні рекомендації щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Мінпраці України від 01.09.1992р. №41.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442(із змінами згідно з Постановою КМ №741 від 05.10.2016), та Методичні рекомендації щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Мінпраці України від 01.09.1992р. №41.
Відповідно до Порядку застосування Списку п.9 додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах у шкідливих і важких умовах праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, професій, посад (п.10 Порядку застосування Списку).
Згідно з п.4 Порядку застосування цього Списку конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці.
У випадках, коли тривалість додаткової відпустки за результатами атестації перевищує максимальну тривалість, вказаної у Списку, відпустка може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства.