Державна служба зайнятості створена відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 21.12.1990 року № 381 «Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР».
Цікаво, що це відбулося за ініціативою трьох великих потужних підприємств-роботодавців, а саме гірничозбагачувальних комбінатів, у тому числі і Полтавського. Першим директором Державного центру зайнятості був полтавець Володимир Єрасов.
Державна служба зайнятості створена в грудні 1990 року на підставі постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 21.12.1990 № 381 «Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР». Наявні на той час бюро з працевлаштування населення перетворені у спеціалізовану службу, завдання якої - забезпечити комплексне вирішення питань, пов'язаних із регулюванням зайнятості населення, професійною орієнтацією, працевлаштуванням, соціальною підтримкою тимчасово безробітних громадян.
Нині Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України.
На сьогодні Служба є активним посередником на ринку праці між роботодавцями і шукачами роботи, вона на безоплатній основі надає послуги із пошуку підходящої роботи та підбору персоналу, послуги з державного соціального страхування на випадок безробіття, а також здійснює виплату матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою роботи.
Основними завданнями Державної служби зайнятості на сучасному етапі є:
1) реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття;
2) здійснення аналізу стану ринку праці;
3) сприяння громадянам у підборі підходящої роботи;
4) надання роботодавцям послуг із добору працівників;
5) участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру;
6) сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності;
7) участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку, сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення;
8) організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці, підтвердження результатів неформального професійного навчання;
9) проведення професійної орієнтації населення;
10) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці.
Сьогодні Служба – це структура, яка об’єднує 25 регіональних центрів зайнятості, 91 базовий центр зайнятості, 429 філій регЦЗ, Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України та 11 центрів професійно-технічної освіти ДСЗ.
Всі відділення Служби працюють за єдиною схемою надання послуг. Клієнти можуть звернутися до будь-якого центру зайнятості та отримати всі передбачені законодавством соціальні послуги, пов’язані з працевлаштуванням. У Службі створена уніфікована оперативна база вакансій, шукачів роботи та можливостей проходження професійного навчання по всій країні. Це дозволяє розширити зону пошуку роботи для безробітних не тільки в межах району чи області, а й держави в цілому.
Служба постійно модернізується та розвивається, дбає про вдосконалення соціального захисту українських громадян від безробіття.