Відповідно до п.1ч.1 ст. 40 КЗпП тудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Власник або уповноважений ним орган не пізніше як за три місяці до запланованого масового вивільнення працівників звертається до професійних спілок про проведення консультацій щодо заходів запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь- якого звільнення (ст. 49-4 КЗпП України). Рішення про скорочення чисельності або штату оформляється наказом по підприємству, до штатного розпису вносяться відповідні зміни.
У разі припинення трудового договору власник або уповноважений ним орган зобов’язаний під підпис попередити про це працівника особисто не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Також власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Статтею 42 КЗпП України передбачено, що у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
за наявності двох і більше утриманців;
особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на такому підприємстві, в установі, організації;
працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
особам з числа депортованих з України упродовж п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну;
працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу,- упродовж двох років з дня звільнення їх зі служби;
працівникам, яким залишилося менш ніж три роки до настання пенсійного віку, за досягнення якого особа має право на одержання пенсійних виплат.
Цей перелік не є вичерпним і перевага з залишенні на роботі може
надаватися також іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Під час визначення кандидатів на скорочення слід з’ясувати, чи немає серед них осіб, стосовно яких установлено обмеження на звільнення:
вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років (до шести років- у порядку і випадках, передбачених ч.6 ст. 179 КЗпП), одинокі матері при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини- інваліда (ч.3 ст. 184 КЗпП України);
батьки, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікуни (піклувальники) (ст. 186-1 КЗпП України).
Звільнення цих категорій осіб допускається за умови їхнього обов’язкового працевлаштування.
Відповідно до ч. 1 ст. 42-1 КЗпП працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), впродовж одного року має право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Про звільнення працівника з роботи власник або уповноважений ним орган видає наказ (розпорядження), в якому зазначається підстава розірвання трудового договору з посиланням на відповідний пункт і статтю закону.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.
Крім цього, відповідно до с. 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору на підставі п. 1 ч.1ст. 40 КЗпП працівникові виплачуєтьсявихідна допомога в розмірі не менш ніж середньомісячний заробіток, але трудовим або колективним договором може бути передбачено вихідну допомогу в більшому розмірі, ніж це встановлено ст. 44 КЗпП України.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати вихідної допомоги під час звільнення провадиться згідно з нормами п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, виходячи із виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, з яким повязана відповідна виплата.