Відповідно до вимог ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб.
Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Щодо строку випробування при прийнятті на роботу, то він не може перевищувати трьох місяців, якщо інше не передбачено законодавством України. В окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації строк випробування може встановлюватися до шести місяців.
Для працівників робітничих професій строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати одного місяця.
До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.
У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Інколи роботодавці пропонують «стажування», щоб оцінити здібності та навички працівника, після чого ними вирішуватиметься питання про оформлення трудових відносин.
Стажування працівників на підприємстві, в установі, організації без оформлення трудових відносин є порушенням законодавства, чинне законодавство не містить поняття «стажування» при працевлаштуванні роботодавцем працівника.
Стажування є однією з форм підвищення кваліфікації та виробничого навчання працівників, і проводиться, як правило, з метою практичного оволодіння спеціальністю, набуття навичок, практичного досвіду або підвищення рівня професійної компетентності. Рішення щодо направлення працівника на стажування має обумовлюватися відповідним наказом (розпорядженням), у якому визначається мета, строк, місце його проведення та посадові особи, відповідальні за його організацію.
Проходження стажування підтверджується або засвідчується відповідними документами.
Якщо під час стажування працівником виконується певна робота, вона має оплачуватися в установленому порядку.
Враховуючи вищевикладене, в ході проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань за стажуванням працівників роботодавці дуже часто приховують неоформлені трудові відносини, що є ознакою незадекларованої праці, тому наголошуємо працівникам вимагати належного оформлення трудових відносин.