Роз’яснення надає головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових- актів у Полтавській області Хоменко Анна Михайлівна щодо права на виплату добових коштів особі, яка працює на підприємстві експедитором і в службові обов’язки якої входить експедирування товарів за межами населеного пункту.
Відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням (наказом) керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).
Роз’їзний (пересувний) характер має робота (абзац перший п. 1 Постанови № 490):
— осіб, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт;
- яка виконується вахтовим методом. Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, яка ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їхнього постійного проживання за умови, що не може бути забезпечено щоденне повернення працівників до місця постійного проживання;
— інших працівників, робота яких постійно проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер.
Підприємству, на якому застосовуються роботи з роз’їзним характером, слід фіксувати в колективному договорі, чи є такі поїздки працівників службовим відрядженням, чи їхня робота має роз’їзний (пересувний) характер.
Разом із внесенням такої інформації до колективного договору її слід дублювати і під час укладення трудового договору з працівником. Адже порядок і розмір відшкодування витрат у службових поїздках працівників залежать від положень колективного договору.
Якщо підприємство не має колективного договору, цей перелік може бути зазначено в наказі про облікову політику, положенні про оплату праці, правилах внутрішнього трудового розпорядку тощо.
Якщо службові поїздки (робота) працівників матимуть роз’їзний (пересувний) характер, вони оплачуватимуться відповідно до Постанови № 490. Якщо ж вони будуть визначатися як відрядження, тоді такі поїздки оформлятимуться та компенсуватимуться як відрядження.
Для працівників з роз’їзним характером робіт замість добових підприємство встановлює надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів. Такі виплати передбачені ст. 12 Закону № 108, а порядок їх виплати регулюється Постановою № 490. Встановлено, що граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлені КМУ для відряджень у межах України.
Також працівникам, які працюють на умовах роз’їзного характеру праці, оплачуються:
— витрати на проїзд до місця виконання посадових обов’язків і назад;
— витрати щодо проживання в місці виконання посадових обов’язків (витрати на оренду житла тощо).