Статтею 51 Кодексу законів про працю визначено, що скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163 (далі — Перелік № 163).
Умови застосування Переліку № 163 регламентується «Порядком застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», затвердженим наказом Міністерства праці від 23.03.2001 № 122 (далі – Порядок № 122).
Отже, для визначення права на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці необхідно враховувати всі норми Порядку № 122.
Для визначення права працівників на скорочений робочий тиждень важливо встановити найменування професії (робочого місця) з урахуванням фактично виконуваних працівником обов’язків і робіт, які відносяться до цієї професії (спеціальності) відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик професій та Класифікатору професій ДК 003-2010.
Необхідно враховувати, що у відповідних розділах і підрозділах Переліку № 163 використовуються узагальнені назви професій (наприклад, робітники, працівники, керівники та спеціалісти); а також зазначаються види робіт, у цьому випадку робітники відповідних професій мають право на скорочений робочий тиждень незалежно від виробництва або цеху, в яких ця робота виконується.
Працівникам, професії та посади яких не передбачені в Переліку № 163, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, означених Переліком № 163, скорочена тривалість робочого часу встановлюється у ці дні тієї самої тривалості, як і працівникам, постійно зайнятим на цій роботі.
Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий у шкідливих умовах не менше половини робочого часу, встановленого для відповідного виробництва, цеху, професії, посади із шкідливими умовами праці.
Проте в окремих випадках Переліком № 163 встановлюється право на скорочений робочий час працівникам які «постійно зайняті», «постійно працюють» у шкідливих умовах. У таких випадках застосовується скорочений робочий час лише в дні, коли працівник фактично був зайнятий у цих умовах протягом усього скороченого робочого часу, встановленого для працівників відповідних виробництв, цеху, професій, посади.
Слід зауважити, що відповідно до пункту 9 Порядку № 122 скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці (далі – Атестація), порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.
Отже, встановлення за результатами атестації шкідливих умов праці з врахуванням часу зайнятості в цих умовах, означає, що працівник одержав із дня належного оформлення результатів атестації (розпорядчі документи підприємства) право на скорочений робочий тиждень, а вразі відсутності даної норми в колективному договорі, то до нього вносяться зміни згідно законодавства.