Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (у редакції постанови від 13.05.2003 р. № 679 із змінами) (далі – Список № 1290), визначено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки, яку може отримати працівник конкретної професії (посади), виду роботи, виробництва.
Медичним працівникам щорічна додаткова відпустка передбачена відповідними підрозділами розділу XVII «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» Списку № 1290.
Крім цього, згідно з Порядком застосування Списку № 1290, затвердженим наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Обов’язкове проведення атестації робочих місць за умовами праці (постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 із змінами) для визначення права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці не вимагається.
Відповідно статті 8 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) конкретна тривалість таких відпусток установлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
До стажу роботи, що дає правo на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці згідно ст. 9 Закону, зараховується:
час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади;
час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці;
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Отже, якщо працівник хворів, перебував у відпустці без збереження заробітної плати, на навчанні тощо, або певну кількість робочих днів був зайнятий в умовах, передбачених Списком, менш як половину тривалості робочого дня, - ці дні не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
Облік часу, відпрацьованого в умовах, передбачених Списком № 1290, провадить власник або уповноважений ним орган.