Роз’яснення надає головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Братусь Лариса Олексіївна.
За статтею 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка всиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред’явити розлученій жінці, яка виховує дитину без батька, для підтвердження статусу одинокої матері та отримання додаткової соціальної відпустки.
Тому роботодавцю може бути пред’явлено будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Ураховуючи, що додаткова соціальна відпустка, передбачена ст. 19 Закону, надається один раз упродовж календарного року і за цей час може змінитися статус одинокої матері, роботодавець має право вимагати поновлення таких документів один раз на рік.
Чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав відпустки за минулий рік чи кілька попередніх років, він має право на її використання, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки».