Людина – не товар!
Нелегальним працівникам може загрожувати трудове рабство
...34-річна Світлана потрапила в ситуацію торгівлі людьми разом із молодшим братом. Роботу молодим людям запропонувала односельчанка. Її знайома розповіла про фермера, який наймав людей на сільгоспроботи, обіцяв добре заплатити.
У Світлани та Олега на той час роботи не було, їхня мама хворіла, потрібні були гроші. Тому погодились. Легковою машиною їх привезли в сусідню область, польовими дорогами доставили на хутірець на околиці великого села. Причому вони навіть не знали, як називається населений пункт. Поселили в кімнаті, де вже мешкало вісім людей, чоловіки і жінки разом. Будинок напіврозвалений, умови жахливі. Коли пішов дощ, зі стелі капало на голови. Щоб набрати відро води з колодязя, вишукувались черги.
Виходити за територію, обнесену високим парканом, робітникам не дозволялося, біля наглухо зачинених воріт сидів мовчазний охоронник з собаками.
Паспорти у них забрали одразу після приїзду. Сказали, віддадуть, коли відробите три місяці. Робота фізично важка, з раннього рання, під пекучим сонцем. Годували погано, холодним несвіжим супом. Випустили через два місяці. Зранку людей підняли і сказали збирати речі. Посадили у машину і повезли знову лісовими дорогами. Втомлені і виснажені люди поснули. Прокинулись біля автостанції в райцентрі. Звідти добиралися додому. Заплатили їм мало, постійно утримували із зарплати «за житло», штрафували за невиконання норми… У результаті люди майже нічого не заробили.
29-річний Вадим вирішив пристати на пропозицію товариша поїхати разом працювати в Чехію на будівництво. Той знайшов контакти роботодавця. Хлопці разом почитали умови, їх з першого погляду усе влаштувало: безкоштовне житло, гарна оплата. Зібралися їхати. Групу завербованих – десять чоловіків – повезли мікроавтобусом. Як тільки перетнули кордон України, супроводжуючий забрав закордонні паспорти, наче їх треба показати певній людині для пришвидшення справи. Документи робітникам не повернули – мовляв, віддадуть для місцевої реєстрації.
Договір на роботу з ними не підписували. З території будмайданчика робітникам виходити не дозволялося, навіть за сигаретами. Хоча обіцяли платити 200 євро в день, бували дні, коли хлопці працювали взагалі безоплатно, а коли – за пачку цигарок чи пачку печива. Поповнити телефони і подзвонити рідним не мали змоги, та й соромно було. Їжу їм привозили лише по вечорах. Грошей не давали. Старший бригади – з місцевих – на всі запитання відмовчувався або знаками показував, що не розуміє їх. Потім пояснив, що з кожного вирахували вартість інструментів. Безкоштовне житло виявилося брудним душним вагончиком з поламаними ліжками…
Після місяця поневірянь бранцям повернули паспорти і дали по 300 євро – ледве вистачило на квиток додому.
***
Торгівля людьми – одна з найбільш актуальних проблем суспільства. Щороку мільйони жінок і чоловіків стають жертвами сучасних форм рабства, зокрема вчиненого з метою трудової експлуатації. Саме вона є найпоширенішою формою торгівлі людьми.
За інформацією Міжнародної організації з міграції станом на 2019 рік, понад 93 відсотка випадків продажу людей припадають на трудову експлуатацію. З 1991 року більше 230 тисяч осіб постраждали від різних форм торгівлі людьми.
Серед основних причин розповсюдження цього явища експерти називають важке економічне становище, безробіття, незнання особами, бажаючими працювати за кордоном, міграційного законодавства, попит на дешеву робочу силу тощо.
Людина, яка погоджується на неофіційну роботу в різних регіонах своєї країни, та за кордоном, може потрапити в пастку нелегальної трудової міграції.
Тож не варто користуватися послугами нелегальних посередників, які обіцяють «золоті гори», високі заробітки, прекрасні умови і безкоштовне оформлення візи та інше. Через те, що документи оформляються в обхід офіційних процедур, перевірити роботодавця практично неможливо.
Служба зайнятості завжди готова допомогти вам в офіційному працевлаштуванні!