За яких підстав робітнику встановлюється доплата за шкідливі умови праці? Відповідь надає начальник відділу Управління Держпраці у Полтавській області Вікторія Полєнова.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, згідно ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) покладається на власника або уповноважений ним орган. Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст. 13 Закону «Про охорону праці»).
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору (ст. 29 КЗпП та ст. 5 Закону України «Про охорону праці»).
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для встановлення пільг і компенсацій, передбачених законодавством. Атестація проводиться не рідше ніж один раз на п’ять років.
Однією з таких пільг є доплата за шкідливі і важки умови праці, яка врегульована ст. 100 КЗпП. Так, законодавцем визначено, що на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.
Доплати за умови праці розраховуються і встановлюються відповідно до Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевого переліку робіт, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці, затвердженого чинною в Україні постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 3 жовтня 1986 № 387/22-78.
Доплати призначають працівникам, які виконують роботи, вказані у галузевих переліках робіт із шкідливими та важкими (особливо шкідливими та особливо важкими) умовами праці.
Розміри доплати обраховуються у відсотках до тарифної ставки (окладу) з урахуванням факторів умов праці (Додаток 2 Типового положення) залежно від результатів атестації і можуть становити: на роботах із важкими та шкідливими умовами праці – 4, 8, 12%; на роботах із особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці – 16, 20, 24%.
Доплати нараховуються робітникам тільки за час фактичної зайнятості в шкідливих умовах праці (п. 1.7 Типового положення).
До фактично відпрацьованого часу, за який нараховується доплата, не включається: час усіх видів відпусток; час, протягом якого працівник хворів; час виконання державних і громадських обов’язків; час простоїв; час, коли з виробничих потреб працівника було переведено за наказом керівника на іншу роботу; час обідньої перерви.
Статтею 32 КЗпП визначено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
В таких випадках роботодавець повинен провести позачергову атестацію робочих місць за умовами праці, визначитися з розміром пільг та компенсацій та не пізніше як за 2 місяці, письмово проінформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій.
Відповідно до п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ № 442 від 01.08.1992, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Розмір штрафів за порушення вимог ст. 100 КЗпП України, постанови КМУ № 442 від 01.08.1992 визначений ст. 265 КЗпП. Також за не проведення атестації передбачена адміністративна відповідальність ст. 41 КЗпП.